Марную
День на пошуки незримої
німої суті в сутінках понять.
Шалене
Слово загнуздавши римою,
влітаю в ніч.
Слова мене п'янять.
Я - алкоголік страченої суті,
її Сізіф, алхімік і мурах.
Мої слова, у чоботи не взуті,
спливають кров'ю на її тернах.
Вони горять і валяться, як вежі.
А потім їх обмацують сліпці.
І що ж, так наче й не було пожежі -
і тільки жменька попелу в руці.
День извожу на
Поиски незримой
в потёмках понятийных темы гладь.
Шальное слово обуздавши рифмой,
влетаю в
Ночь. Слова меня пьянят.
Я - алкоголик уж казнённой сути,
её Сизиф, алхимик, муравей.
Мои слова, в сапожки не обуты,
кровят в терновнике её ветвей.
Они как башни падают горящи,
потом же их - ощупывать слепцам.
И что же - словно не
Было пожарищ,
а пепла горсть достанется рукам.
