Исполнитель: Океан Ельзи. Страница 1

Все було ніби плани у кіно,
Ми знали і не знали, чим закінчиться воно.
Все Было, будто бы Планы в Кино -
Мы знали и не знали, чем закончится оно.

А я лечу і думаю про нас -
Ті декілька годин, які були лиш раз,
І поділили світ відтоді на "З тобою" i "Без тебе".
А я лечу и думаю про нас -
Те несколько часов, которые были лишь раз,
И разделили Мир с тех пор на "С тобой" и "Без Тебя".

Який навколо видався туман,
Так ніби Небо бачить мій Самообман.
Какой вокруг выдался туман,
Будто бы небо видит Мой самообман.

Осінь тепла, як весна,
Просить так, немов з останніх сил, вона:
Не вбивайте мрію.

А за окном почти Весна,
И, Боже, как же неожиданно она
Меняет мое Будущее,
Мое будущее и мою жизнь...
А за вікном майже весна,
І, Боже мій, як несподівано вона
Змінює Все Наше майбутнє,
Наше майбутнє і наше життя.

Слова... Слова...
Они - вуаль,
Где тонкая диагональ,
Звучит хрусталь...
А Ночь летит
Куда-то вдаль,
Не оставляя ничего
Для нас... А жаль.
Стреляй!
Скажи, чего боишься ты
Последний этот сделать ход?
Давай!
Пусть будет так, как хочешь ты,
Я заплатил за свой урок!
Прощай, Мой ангелок…
Давай, спускай курок…
Слова, слова немов вуаль.
Там, де тонка діагональ
Pвучить кришталь.
А ніч летить туди у даль,
Не залишаючи для нас
Ходів на жаль...
Приспів:
Стріляй! Скажи чому боїшься ти
Зробити цей останній крок?
Давай! Най буде так, як хочеш ти -
Я заплатив за свій урок!
Прощай, мій Ангелок...
Давай, тисни гачок.

Не йди темної ночі,
Ми відкриваєм з тобою Едем навмання.
Сльози твої дівочі
Стали перлинами нового світлого дня.
Не уходи в темной ночи,
Мы открываем Едем наугад.
Слезы, твои девичьи
Стали жемчужинами нового светлого дня.

Побути я мріяв би коло тебе,
Побути і відчути, як рятувала ти.
Ромео, від цілої планети,
А часом і від себе, так хочеться втекти.
Мечтал побыть с тобою,
Побыть и почувствовать, как спасала ты
Ромео от целой планеты,
Ведь порой и от себя так Хочется сбежать.

Сьогодні усе не так, Джульєтта,
Монтеккі й Капулетті давно уже сім’я.
Я знаю і так любов буває,
Але вона минає, бо вічна лиш твоя.
Сегодня уж Все не так, Джульетта,
Монтекки с Капулетти давно уже семья.
Я знаю, и так Любовь бывает,
Но все же иссякает, а вечна лишь твоя...

Моя Джульєтта, он би ти побачила сама,
Яка на твоєму балконі настала зима.
Моя Джульєтта, кажуть, що любов уже не та,
Хіба б ти сьогодні мовчала, Джульєтта.
Моя Джульетта, ах, Если б ты увидела сама,
Какая на твоем балконе настала зима.
Моя Джульетта, гадают, что Любовь уже не та,
То разве молчала бы ты, Джульетта?

Джульєтта, якби ти тільки знала,
Як невимовно мало залишилось у нас
Поетів, ти б, мабуть, не мовчала,
Якби ти тільки знала, який навколо час.
Я знаю б ти могла,
Змінити нас могла.
Джульетта, Если бы ты знала,
Как несказанно мало осталось среди нас
Поэтов, то ты бы не молчала,
Ах, если бы ты знала, каков Сейчас наш час...
Я знаю, ты б могла,
Нас изменить смогла.

Літо. Скажи нам, літо, чому так мало
Залишаєш нам, залишаєш нас...
Лето. Скажи нам, лето, Почему так мало
Ты оставляешь нам, ты оставляешь нас...

Забути Все здається я б ніколи не зумів.
Новий дзвінок скидає відлік волі на нулі.
І погляд твій - він вартий більше ніж мільони слів,
Вічно далекий, як і твій улюблений Далі.
Забыть все, кажется, я бы Никогда не сумел.
Новый Вызов сбрасывает отсчет свободы на нуле
И Взгляд твой - он стоит более миллиона слов,
Вечно далек, как и твой любимый Дали.

Чи знаєш ти, як сильно душу б`є безжальний дощь?
Так ніби він завжди чекав лише мене.
А як болить зимовий спокій нашого вікна,
Ніжно пастельний, як твій улюблений Моне.
Знаешь ли ты, как сильно душу бьет безжалостный дождь?
Как будто он всегда ждал только меня.
А как болит зимний Покой нашего окна,
Нежно пастельный, как твой любимый Моне.