А
Люди йдуть. За одним другий і третій, і так без кінця. Вороги й друзі, близькі й сторонні - і всі кричать у мої вуха криком свого життя або своєї смерті, і всі лишають на душі моїй сліди своїх підошв. Затулю вуха, замкну свою душу і буду кричати: тут вхід не вільній!
А люди идут. За одним другой и третий, и так без конца.
Враги и
Друзья,
Близкие и посторонние - и
Все кричат в мои уши криком своей
Жизни или своей смерти, и все оставляют на душе моей следы своих подошв. Закрою уши, запру свою душу и буду кричать: здесь
Вход не свободный!