Лина Васильевна Костенко. (№ 258703)

Життя іде і Все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.
Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш - то уже навіки.
А Жизнь идет и все без корректур,
и как напишешь, так уже и будет.
Пусть не страшит досадная строка.
Прозрений не пугайся, в них лекарство -
это сердца вехи.
Не бойся правды, хоть Она горька,
и всех печалей, хоть они, как реки.
Людскую душу бойся обобрать:
Предашь Однажды - и уже навеки.